Такі характеристики повною мірою притаманні плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженому постановою Правління НБУ від 21.11.97 р. № 388. Розвиваючи думку І.-Ф. Шерра, підкреслимо, що план рахунків — це сформована система рахунків. Основою такої системи є окремі рахунки, які передбачають планомірний, послідовний процес нагромадження системних облікових даних щодо об’єктів обліку. У таких спосіб забезпечується контроль готівки, приросту і спаду активних і пасивних складових майна і капіталу, тобто його зростання чи зменшення внаслідок здійснюваних господарських операцій. Отже, план рахунків фінансових банківських установ — систематизований перелік рахунків фінансового обліку, що використовуються для реєстрації господарських операцій, тобто бухгалтерської інформації. Він є складовою національної системи бухгалтерського обліку і відпрацьований відповідно до загальновживаних у міжнародній практиці принципів міжнародних стандартів обліку та фінансової звітності. 2.3. НАУКОВО-ПІЗНАВАЛЬНІ ЕЛЕМЕНТИ КАТЕГОРІЇ «ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК» У сфері бухгалтерського обліку працює велика кількість бухгалтерів-практиків. На перший погляд здається, що бухгалтерський облік є передусім суто практичною галуззю діяльності. Проте докорінні зміни, котрі сталися в нашому суспільстві, змушують змінити цей погляд. Річ у тім, що сформовані практикою всього радянського періоду бухгалтерські процедури в процесі реформування обліку втратили свою цілісність. Сукупність професійних інструментів і правил, нормативних рішень і інструкцій централізованого регламентування бухгалтерського обліку уже давно перестала відповідати сучасним його нормам. Отже, під практичні питання фінансового обліку, котрі досить успішно розв’язуються в банківській системі України вже тепер, необхідно підвести певну теоретичну базу, тобто впровадити в життя нову ідеологію обліку. Слід опрацювати сучасну теорію предмета фінансового обліку, дослідити фундаментальні закономірності його функціонування, узагальнити відомі процедури бухгалтерського обліку. За основу теорії фінансового обліку можна взяти парадигму організації бухгалтерського обліку, суть якої розкривається через методологію такого обліку і прямо пов’язаний з нею ефект певної невизначеності, оскільки оновлення методології, як правило, «відстає» від оновлення господарської діяльності. Сучасним способом подолання ефекту невизначеності, як уважає Т. А. Малькова, з думкою якої слід погодитися, є поділ обліку на фінансовий і управлінський [65, с. 10]. На питання «як саме обліковувати» завжди складніше відповісти, ніж запровадити нові облікові об’єкти. Складніше тому, що ефект невизначеності залишається аж до опрацювання і затвердження методики стосовно нового об’єкта обліку. За сучасного комплексного підходу до фінансового обліку він практично існує, але є ніби «вмонтованим» у загальну систему бухгалтерського обліку. Як уже зазначалося, фінансовий облік є обліковою підсистемою, але обмеженою подвійним записом і фінансовою звітністю. Зрозуміло, що у фінансовому обліку необхідно досягнути високого рівня комплексності облікових процедур, тобто домогтися повного «входження» первинного обліку в поточний фінансовий облік, а через нього — у фінансову звітність. Це досягається з допомогою сучасної облікової політики банку, сформованої, як уже неодноразово зазначалося, на базі нарахування доходів і витрат та принципів міжнародного обліку: оцінки, суттєвості, відповідності, сталості, відкритості, консолідації, безперервності, автономності, переваги сутності над формою, точного датування операцій. Розглядаючи категорію (предмет) фінансового обліку, слід ураховувати такі фактори: межі облікової процедури фінансового обліку визначаються первинним обліком і вхідним складом облікових об’єктів; у систему облікової процедури вводиться те, що необхідно і можливо врахувати в чинній методології; розширення складу облікових об’єктів і впровадження нових досягається завдяки документальному обліку. Зазначені фактори зумовлюють напрям...